Календар
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Мини-чат
ОК
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Базовий компонент дошкільної освіти про трудове виховання

Базовий компонент наголошує на важливості збалансування в особистісному зростанні дитини фондів «можу», «хочу», і «треба», що передбачає гармонійне поєднання відповідних віку й індивідуальним темпам розвитку життєво необхідних знань, умінь, навичок з інтересами, прагненнями, бажаннями, можливостями, настроями та вольовими зусиллями дитини. У зазначеному нормативному документі підкреслено важливість набуття дошкільниками життєвих компетенцій у різних видах дитячої діяльності, серед яких одне з чільних місць відведено предметно-практичній діяльності.

Освітня лінія «Дитина у світі культури» Базового компонента дошкільної освіти націлює на досягнення предметно-практичної компетенції як результату освітньої роботи перед вступом дитини до школи і передбачає сформованість у 6-7  річного дошкільника:

– елементарної обізнаності з працею дорослих;

– інтересу і поваги до різних професій;

– ціннісного ставлення до результатів людської праці;

– бажання долучатися до посильної предметно-практичної діяльності й прагнення виявляти творче ставлення до неї;

– базових умінь і навичок у різних видах праці тощо.

Концептуально вагома позиція Базового компонента дошкільної освіти про формування основних особистісних якостей (самостійності, працелюбності, відповідальності, самовладання, спостережливості та ін.) налаштовує педагогів і батьків на широке бачення перспектив будь-якого освітнього впливу на дошкільника, зокрема і засобами предметно-практичної діяльності, трудового виховання. Ці якості поступово формуються у процесі такого виховання й одночасно є запорукою успішного входження малюка у світ праці, навчання основ науки життя, неможливого без праці людських рук, розуму і серця.

Значення й особливості дитячої праці

Праця дітей у межах їхньої предметно-практичної діяльності тісно пов’язана з грою: виникає з гри, мотивується ігровими задумами, спершу зосереджується на процесі як низці цікавих ігрових дій, а вже пізніше – на результаті. На відміну від праці дорослих, праця дітей не створює суспільно-корисних продуктів, матеріальних чи духовних цінностей, адже дошкільники, ще не мають для цього відповідних фізичних і психічних можливостей. Тому дитяча праця відіграє важливу розвивально-виховну роль упродовж дошкільного дитинства, а от суспільної (в широкому розумінні) значущості набуває значно пізніше – у дорослому віці. Проте варто наголосити, що дитяча праця, будь-яке самостійно виконане малюком практичне завдання – це перше випробування сил, що мотивується значенням його результату як для самої дитини, так і для її соціального оточення (рідних, друзів, сусідів тощо), і дає змогу усвідомити відносини відповідальної взаємозалежності.

Чинники зниження інтересу дошкільників до праці

Останніми десятиліттями питанням трудового виховання дітей дошкільного віку в Україні не приділяли належної уваги. Ця негативна тенденція склалася на фоні загальних соціально - економічних негараздів, що розмежували українське суспільство за рівнем матеріальних статків і значно нівелювали духовні, моральні цінності, серед яких і цінність чесної, сумлінної, морально-мотивованої праці. Як наслідок – деформація світосприйняття і світорозуміння дітей, не привчених бачити у праці основу людського існування, самовиявлення, самоствердження, самореалізації і звиклих до споживацької позиції.

Дослідження, проведені у дошкільних навчальних закладах, виявили низку проблем в організації дитячої праці, вихованні дітей засобами трудової діяльності. Незважаючи на те, що предметно-практична діяльність посідає третє місце серед інших видів дитячої діяльності після ігрової та навчально-пізнавальної, інтерес дошкільників до праці дорослих і самостійного виконання практичних завдань невисокий, навіть у старшому дошкільному віці відмічають тенденцію до його зниження, механічного виконання дій. Це спричинено низкою чинників, як от:

- певна одноманітність трудової діяльності дітей упродовж перебування їх у дошкільному закладі (найчастіше самообслуговування, традиційні чергування за графіком по їдальні та по заняттях, періодичні доручення-накази, примусові, обов’язкові й однакові для всіх дітей групи заняття з ручної праці).

- недостатня мотивація дитячої праці, яку діти найчастіше виконують з прагматичних міркувань задля задоволення своїх потреб. Дошкільники не здатні самостійно осягнути значущість праці дорослих для суспільства і користь власної для найближчого оточення.

- підпорядкування дитячої праці авторитетом дорослого, який «тисне» на дитину і примушує її до формального, часто неякісного виконання певної роботи на негативному емоційному фоні;

- недотримання систематичності, поетапності формування предметно-практичних умінь і навичок, внаслідок чого значна кількість дітей до кінця перебування в дошкільному закладі не вміють або не бажають брати участь у запропонованій роботі, нерідко пояснюючи відмову коротко – «не вмію», «не хочу», «набридло», «втомився»;

- прагнення дорослих при виникненні навіть незначних труднощів у дітей самим виконати доручену справу, аби зекономити час і не витрачати зайвих емоційно-вольових зусиль на мотивацію, вправляння, допомогу тощо.

- намагання дорослих переробити виконану дітьми роботу у них на очах;

- пропонування дорослими завищених за обсягом і складністю трудових доручень без урахування можливостей дітей. При цьому батьки й вихователі забувають, що діти, не досягнувши позитивного результату або перевтомившись після виконання завдання, надалі будуть ухилятися від подібної роботи. Діти перевтомлюються і тоді, коли довгий час займаються однією справою, перебувають в одній позі, користуються обладнанням, яке не відповідає віковим можливостям, виконують значні обсяги завдань у швидкому темпі;

- захвалювання одних і недооцінювання старань і успіхів інших дітей, які ще не можуть якісно виконати трудове завдання через брак досвіду, проте небайдужі до результату і докладають чимало зусиль для успішного виконання дорученої справи.

- нерівномірне залучення дітей до різних видів праці та форм її організації.

Водночас слід відзначити й не аби яку привабливість для дошкільників елементарної праці як виду діяльності, що сприяє задоволенню прагнення малюків до самостійності, інтересу до праці дорослих і спонукає наслідувати певні трудові дії у своїй ігровій та предметно-практичній діяльності. Це поступово, з віком наближує дітей до досягнення продуктивного результату праці, відчуття власної соціальної значущості.

Форми організації дитячої праці в дошкільному закладі

Традиційно формами організації праці дітей в дошкільному навчальному закладі є:

– доручення;

– чергування;

– колективна праця.

Доручення – найпоширеніша форма участі дітей у посильній трудовій діяльності. Сутність його в тому, що на дитину покладається конкретне завдання, яке вона повинна виконати сама або з допомогою ровесника чи дорослого. Доручення використовують на кожному віковому етапі в усіх видах праці. Зазвичай діти отримують їх від дорослих.

Упродовж дня можна пропонувати дітям різні доручення за:

складністю – прості, складні;

способом організації виконавців – колективні, підгрупові, індивідуальні;

тривалістю виконання – довготривалі, короткотривалі, епізодичні;

змістом – відповідно до різних видів дитячої праці, пов’язані з: іграми; організацією занять і побутових процесів; виконання прохань дорослих або інших дітей.

Доручення для молодших дошкільників носять епізодичний короткотривалий характер. Вони нескладні за змістом і зорієнтовані на близький результат (принести стілець, подати книгу, чашку, покласти на місце іграшки, насипати зерняток пташкам тощо). Набуваючи елементарних навичок господарсько-побутової праці, діти прагнуть виконати складніші завдання за рахунок збільшення кількості трудових дій, при цьому захоплюються процесом і нерідко перетворюють його на гру. Ось чому важливо орієнтувати молодших дошкільників на конкретний результат, використовуючи значимі для них мотивування завдань (отримати схвалення дорослого, зробити приємне для близьких людей тощо) та оцінювання трудових дій дорослими, що підвищують усвідомлення дитиною ролі праці.

Тож основною метою трудового виховання молодших дошкільників є формування в них:

– інтересу до праці і бажання виконувати доручену справу старанно;

– уміння працювати підгрупами (по 2-3 особи).

Діти старшого дошкільного віку починають повніше усвідомлювати значущість праці, сприймають її як корисну, необхідну, важливу справу, виявляють зацікавленість в її успішному виконанні. Їх предметно-практичні дії поступово ускладнюються, відокремлюються від гри, набувають характеру і змісту певних трудових операцій, спрямовуються на позитивний результат. Від епізодичних короткотривалих доручень діти переходять до виконання постійних обов’язків, триваліших завдань.

Дітям 5-6-ти років дають складніші доручення, зокрема ті, які пов’язані з проханням або зверненням до інших осіб. Важливо підтримувати ініціативу вихованців, які відповідально, старанно, із зацікавленням у якісному результаті виконують доручену справу.

Чергування – складніша порівняно з дорученнями форма організації праці. Воно полягає у систематичному виконанні дитиною трудових обов’язків упродовж певного часу.

Діти раннього віку і молодші дошкільники зазвичай беруть участь у підготовці матеріалів до занять, допомагають вихователю доглядати за кімнатними рослинами, складати іграшки тощо без залучення до чергувань, а просто виконуючи нескладні доручення. Як форму організації праці чергування запроваджують для дітей п’ятого року життя. Діти поетапно навчаються виконувати традиційні обов’язки чергових по їдальні, заняттях, куточку природи. Практика засвідчує, що доцільно урізноманітнювати види чергувань, зокрема, організовувати й чергування в ігрових осередках, на ігровому майданчику тощо. Таке варіювання дає змогу ширше охоплювати вихованців трудовими завданнями, що оптимізує процес формування впродовж дошкільного віку таких базових якостей дитячої особистості, як відповідальність, самостійність, працелюбність, самовладання тощо.

За чинними програмами розвитку, виховання і навчання дітей дошкільного віку можна простежити, як поступово розширюється система чергувань, ускладнюються обов’язки чергових, підвищуються вимоги до їх виконання, а саме:

– із початку навчального року організовують чергування 4-річних дітей по їдальні;

– із другої половини року вводять чергування по заняттях;

– 5-6-річні дошкільники протягом року чергують по їдальні, заняттях та куточку живої природи.

Якщо у молодшому дошкільному віці дорослий стежить за виконанням обов’язків дітьми, нагадує послідовність дій, за потреби здійснює безпосередній контроль і надає допомогу, то у старшому дошкільному віці, оскільки сили і можливості дітей зростають, вихователь звертає увагу на самостійне виконання роботи дітьми, бачення ними помилок і недоліків. Прямий контроль відходить на другий план, зростає роль самоконтролю. При цьому корисно практикувати бесіди-обговорення роботи чергових. Вони допоможуть дітям правильно оцінити свою роботу товаришів, навчитися сприймати схвалення і зауваження, усвідомлювати відповідальність перед колективом.

Колективна праця – важливий засіб формування у дітей колективістських взаємин шляхом їх залучення до спільної роботи. Участь у колективній праці дає дітям змогу зрозуміти необхідність дотримання загальноприйнятих норм і правил взаємодії, формує націленість на успіх загальної справи, готовність підпорядковувати особисті бажання і наміри колективним цілям, допомагати іншим і за потреби звертатись за допомогою, задовольняє прагнення дитини до самовиявлення, самореалізації, самоствердження.

Оскільки готовність брати участь у загальній трудовій діяльності, узгоджено діяти, виконувати свої обов’язки в загальній справі та інші необхідні передумови формуються у старшому дошкільному віці, то й колективну працю організовують саме зі старшими дошкільниками 1 – 2 рази на тиждень.

Організовуючи колективну працю, вихователь має продумати її мету, зміст, чітко розподілити завдання та обов’язки між дітьми так, щоб кожній дитині знайти посильну роботу. Під час праці слід тримати в полі зору всіх дітей групи, скеровуючи їхні дії допомогою і взаємодопомогою, нагадуваннями і підказками, показом і роз’ясненням окремих прийомів тощо. Після закінчення роботи важливо звернути увагу дітей на її результати, оцінити трудові зусилля, ставлення кожної дитини до виконання дорученої частки справи.

Для колективної праці дітей організовують фронтально або підгрупами. Об’єднання дітей є ефективним за наявності в них досвіду співробітництва, належного володіння конкретними предметно-практичними навичками.

Залучення молодших за віком дітей до групи старших для виконання спільного трудового завдання – важливий прийом навчання взаємодії у найближчому соціумі в умовах різновікової групи дошкільного навчального закладу і родини.

Особливості організації дитячої праці та її оцінювання

Отже, організовуючи трудову діяльність вихованців, педагог має враховувати їхні інтереси, уподобання, здібності, індивідуальні можливості. Це не означає, що дитяча праця є аналогом розваг. Дитина має докласти фізичних, інтелектуальних, моральних, емоційних, вольових зусиль, щоб виконати завдання.

Слід пам’ятати: отриманий результат не завжди є показником трудових зусиль дошкільника. Буває, що дитиною докладено максимум старанності, сумління, але якість виконаної роботи, на погляд дорослого, незадовільна. Неприпустимо в такому разі оцінювати результат як негативний. Необхідно підтримати дитину, висловити віру в її можливості, дати відчути, що її праця потрібна. Для формування позитивного ставлення до трудової діяльності важливо спиратися на власну ініціативу дошкільників, яку слід не лише виявляти і підтримувати, а й заохочувати. Слід відмовитися від жорсткої регламентації, авторитарності, створюючи атмосферу доброзичливості, взаємодопомоги, творчого пошуку.

Систематичне залучення дітей дошкільного віку до різних видів і форм організації посильної праці у відповідних віку межах їхньої предметно-практичної діяльності сприяє створенню у них «враження серйозної праці, без якої життя людини не може бути ні гідним, ні щасливим», як зазначав Костянтин Ушинський.