Календар
«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Мини-чат
ОК
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

«Методичні засади навчально-виховної роботи з дитиною щодо питань безпеки життєдіяльності»

Мета: підвищити рівень поінформованості учасників щодо формувань основ безпеки життєдіяльності дітей відповідно до Базового компонента дошкільної освіти. Поглибити знання педагогів щодо використання різноманітних методів і прийомів з метою формування основ безпечної поведінки в довкіллі. Класифікувати види діяльності.

1. Формування навичок безпеки життєдіяльності дитини за Базовим компонентом дошкільної освіти

У часи економічної скрути, складних життєвих реалій важливою залишається проблема профілактичної роботи щодо формування навичок безпечної життєдіяльності. Виникає необхідність навчати дітей свідомо ставитися до свого здоров’я, питань особистої безпеки та безпеки навколишніх, починаючи з дошкільного віку. Що таке безпека дитини?

Безпека – це знання дітей-дошкільників про певні небезпечні ситуації та людей, які можуть загрожувати здоров'ю та життю, уміння правильно поводитися у різних ситуаціях; навички самостійних рішень у певних надзвичайних ситуаціях.

Базовий компонент дошкільної освіти передбачає вимоги щодо безпеки життєдіяльності дітей. Реалізуючи завдання Базового компоненту проводиться освітньо-виховна робота з дошкільниками у таких напрямках:

  • життя серед людей, у природному та предметному середовищі;
  • правила поведінки з вогнем;
  • безпечні та небезпечні вулиці та дороги;
  • виховання вміння надавати собі та іншим допомогу у випадку необхідності.

В організації навчально-виховної роботи з питань безпеки життєдіяльності дошкільників можна визначити три основні напрямки:

  • така робота не повинна обмежуватися засвоєнням норм та правил; дітей необхідно навчати обачності, навичок орієнтування і швидкої реакції в екстремальних ситуаціях;
  • максимального ефекту можна досягти, якщо буде прослідковуватися єдина стратегічна лінія у діяльності педагогічного, дитячого та батьківського колективів;
  •  слід врахувати деякі принципові аспекти роботи з дітьми, які суттєво відрізняються від аналогічної роботи з дорослими (розповіді, відеофільми про наслідки пожеж, повеней, інших небезпек).

Відкритим залишається питання, чи доцільно говорити з дітьми дошкільного віку про можливі трагічні наслідки нещасних випадків, про смерть однолітків. Однозначного ставлення до цієї думки ні серед педагогів, ні серед батьків немає. Вирішувати це слід в кожному конкретному випадку, враховуючи рівень дітей, їх індивідуальні особливості, можливості дорослих. Необхідно пам'ятати, навчаючи дітей безпечній поведінці, важливо не залякати їх, не зламати їхньої природної допитливості та зацікавленості оточуючим світом. Головне правило для вихователів та батьків – не лякати дітей можливою небезпекою, а виховувати розумну обережність.

Перевага в освітньо-виховному процесі надається цікавим довірливим бесідам, розмовам, моделюванню та аналізу певних ситуацій, дидактичним та сюжетно-рольовим іграм.

Більше уваги приділяти організації різних видів діяльності, спрямованих на набуття певних навичок поведінки, досвіду, самостійного пошуку виходів з непростих ситуацій, навчанню приймати виважені, продумані рішення. Адже все, чого навчають дітей, вони повинні вміти застосовувати в реальному житті, на практиці.

Щоб здійснювати плідну роботу з дітьми, систематично проводимо роботу з педагогічним колективом та батьками, перед якими стоять три найважливіші завдання:

  1. Створити безпечні умови для життєдіяльності дитини;
  2. Сформувати в дитини уміння передбачати наслідки своїх вчинків;
  3. Виробити в дитини навички практичних дій під час виникнення небезпеки.

Така робота має бути комплексною та різноплановою. Перш ніж чомусь навчати дошкільників, педагоги повинні самі отримати чіткі знання та оволодіти навичками щодо зазначеного питання. Але головне – донести до свідомості дітей розуміння про цінність, неповторність кожної людини, викликати у них бажання опікуватися власним здоров'ям, бути обачним та цінувати особисту безпеку й життя. Але навчаючи, вихователь перш за все має здійснювати педагогічно-виховну роботу, керуючись наступними захисними принципами:

  • перебування дітей у полі зору дорослих та підтримання контакту з ними – запорука особистої безпеки кожного вихованця;
  • формування у дітей уявлень про існуючу в навколишньому середовищі небезпеку (зокрема, від незнайомців) - основний метод захисту дітей;
  • вироблення і доведення до автоматизму у дітей звички зачиняти двері - засіб особистого захисту вихованців і захисту їхнього житла від злодіїв;
  • виховання і дітей розсудливості та обережності при виборі місць для ігор - запобігання випадкам дитячого травматизму.

Ефективність роботи з питань безпеки життєдіяльності дитини значною мірою залежить від позитивного прикладу дорослих. Педагогам слід не тільки враховувати це в особистій поведінці, але й приділяти цьому значну увагу під час роботи з батьками. Важливо, щоб батьки усвідомили, що не можна вимагати від дитини дотримання будь-якого правила поведінки, якщо вони самі не завжди його дотримуються. Педагоги та батьки мають порозумітися між собою, адже різні вимоги, що висуваються вдома та в навчальному закладі, можуть викликати у них розгубленість, образу або навіть агресію. Роботу доцільно проводити за напрямками:

  • організація роботи з метою інформування про спільну роботу та стимулювання їхньої активної участі в ній;
  • ознайомлення з роботою дошкільного навчального закладу за певною програмою;
  • організація різноманітних заходів за їх участю та участю спеціалістів різних структур: працівників правоохоронних органів, працівників МНС, медичних працівників тощо; ознайомлення їх з результатами навчання дітей (відкриті перегляди, тематичні тижні, інформація в куточках батьків).

Спільна робота з педагогами, дітьми, батьками забезпечить дітям перед вступом до школи різноманітно та повно засвоїти навички практичної безпечної життєдіяльності й усвідомити, що її життя та здоров'я - це найдорожче багатство. А дотримання дітьми правил безпечної поведінки та захисних принципів обов'язково допоможе їм у різних життєвих ситуаціях.

2. Організація роботи з дошкільниками з питань захисту життя і здоров'я у надзвичайних ситуаціях

У Законі України «Про дошкільну освіту» зазначено: «Дошкільний навчальний заклад: створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей; формує у дітей гігієнічні навички та основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки». Зважаючи на те, що з кожним роком збільшується кількість травмо­ваних дітей внаслідок несформованих навичок користування предмета­ми та речами, поведінки з незнайомими людьми, у довкіллі та в різних ситуаціях, постала потреба в систематичній роботі з дошкільниками, щоб виробити в їх свідомості стереотипи щодо безпеки в життєвому середовищі. Можна виділити три основні напрями організації навчально-вихов­ної роботи з питань безпеки життєдіяльності дошкільників.

По-перше, така робота не має обмежуватися лише засвоєнням норм та правил поведінки. Дітей варто навчати обачності, навичкам орієн­тування і швидкої реакції в екстремальних ситуаціях.

По-друге, максимального ефекту в цьому напрямі можна досягти (це доведено практикою, якщо навчально-виховну роботу вести у трьох напрямах: колектив працівників дошкільного закладу; діти; батьки.

По-третє, слід враховувати деякі принципові аспекти роботи з ді­тьми, які суттєво відрізняються від аналогічної роботи з дорослими. Зокрема, застосування так званої «шокової» пропаганди зі спеціальним акцентуванням на страшних наслідках пожеж, повінь, інших небезпек може негативно позначитися на дитячій психіці, травмувати її, при­звести до появи емоційних негараздів (стресів, тривог, фобій, страхів) і навіть до стійких неврозів. Джерелом формування основ безпеки життєдіяльності є державні документи про освіту, інструктивно-методичні документи, науково-педагогічні дослідження, програми, посібники, досвід роботи тощо.

Освітньо-виховна робота дошкільних закладів з безпеки життєді­яльності дітей дошкільного віку має бути спрямована на:

  • свідоме розуміння дітьми цінностей власного життя та здоров'я вже в дошкільному віці;
  • формування поняття про стихійні природні явища (землетрус, по­вінь, бурю, ожеледицю, грозу, град тощо) та ознайомлення з природою їх виникнення, характерними ознаками, негативними наслідками для природи і людини;
  • формування чуття небезпеки щодо вогню, струму, вміння дотриму­ватися правил протипожежної безпеки, швидко знаходити правильний вихід у небезпечній ситуації;
  • уміння обережно поводитись з ліками та хімічними речовинами (ртуть у градуснику, отрута для травлення шкідників садів та городів, побутова хімія);
  • формування поняття про небезпечні для життя людини отруйні рослини, ягоди, вміння впізнавати їх у природному оточенні, правильно поводитися з ними;
  • уміння дітей надавати собі і постраждалим першу допомогу у разі травм, нещасних випадків, що трапляються з дітьми на вулиці, у дворі, в побуті; свідомо виконувати обов'язкові правила поведінки в умовах загрози та виникнення надзвичайних ситуацій.

Причини травм настільки різноманітні, що розробити і протидіяти їх виникненню складніше, ніж інфекційним хворобам. Тому основна увага в профілактиці безпеки життєдіяльності дитини має надаватися виховній роботі, під час якої діти здобувають спеціальні знання, передають життє­вий досвід. Ця робота має проводитись спільними зусиллями вихователів, медичного персоналу та батьків. Діти мають володіти певними знаннями, умінням, навичками, сформованими переконаннями, які потрібні кожній людині для збереження життя та здоров'я, мають бути підготовлені до дій у небезпечних ситуаціях. Організація виховання дітей з питань захисту жит­тя і здоров'я у надзвичайних ситуаціях здійснюється у таких напрямах:

  • планування та проведення освітньо-виховної роботи з формуван­ня у дітей уявлень про можливі небезпеки природного і техногенного характеру та відпрацювання відповідної поведінки в умовах надзви­чайних ситуацій;
  • ознайомлення дошкільників з причинами виникнення надзвичай­них ситуацій під час екскурсій, прогулянок, використання ігор, вечорів, розваг, інших виховних моментів для усвідомлення дітьми цінності свого життя і здоров'я, гуманне ставлення з їх боку до людей, які по­трапили в біду;      
  • забезпечення дітей в групах ігровим матеріалом (тематичні ігри та іграшки, атрибути для творчих ігор з елементами безпечної поведінки тощо), виготовленим вихователями, батьками, школярами або придба­ними за кошти спонсорів, для цілеспрямованої роботи з дітьми щодо відпрацювання навичок поведінки в умовах загрози та виникнення надзвичайних ситуацій;
  • надання переваги в освітньо-виховному процесі бесідам, моде­люванню, аналізу певних ситуацій, художньої творчості, дидактичним та сюжетно-рольовим іграм, що проводяться в повсякденному житті; максимальне використання наочності (плани, альбоми, ілюстрації, дитяча художня література, відеофільми тощо);
  • оснащення наочними посібниками, навчально-методичними матеріалами, використання ді­лянок дошкільного закладу з метою закріплення навичок поведінки в умовах загрози та ситуацій.

Педагогам потрібно добирати такий зміст, форми роботи, які б дали можливість відчути дитині не лише цінність свого життя та здоров'я, а й свої можливості в його зміцненні та збереженні, підготувати до чітких дій у небез­печних ситуаціях; сприяти вихованню самостійності та відповідальності.

Навчально-пізнавальна діяльність з цієї проблеми має носити  ін­тегрований характер, поєднуючи між собою різні розділи програми: ознайомлення з довкіллям, валеолого-екологічну культуру, фізичний розвиток, образотворче мистецтво, виховання духовності.

У молодшому віці роботу з навчання дітей основ безпеки життєдіяль­ності потрібно проводити в процесі всіх режимних моментів: на занят­тях – як частина заняття (давати новий матеріал та закріплювати старий), під час ігор, спостережень, читання художньої літератури.

У середній групі цю роботу проводити на заняттях з математики, з фізкультури (раз на місяць), під час ознайомлення з довкіллям, об­разотворчій діяльності, протягом дня за нагоди.

Дітей старшої вікової групи навчають основ безпеки життєдіяль­ності систематично, з поступовим розширенням і ускладненням занять (1 раз на тиждень) та під час проведення режимних моментів. Розширення уявлень дитини дошкільного віку про небезпечність довкілля має відбуватися не лише на інформативному рівні, а й на емоційно-чуттєвому. Найкращим засобом цього може стати художнє слово. Через загадки, віршовані рядки, приказки, прислів'я, казки, оповідання можна ознайомити дітей з явищами, подіями, ситуаціями, які виходять за межі особистого до­свіду дитини. Дітям не подобається моралізовані застереження щодо правил поводження з небезпечними предметами, контактів з незнайомими людьми тощо. Саме художнє слово ефективніше впливає на дитячу пам'ять, увагу, уяву, сприяє свідомому засвоєнню правил безпечної поведінки.

Отже, виховання поведінки дітей у надзвичайних ситуаціях має здійснюватися: в іграх, посильній праці, на прогулянках, у різноманіт­них заняттях, у процесі ознайомлення дітей з доступними їх розумінню подіями і явищами навколишнього життя. Завдання дорослих, педагогів та батьків – не йти шляхом заборон або ховання небезпечних предметів та речей, а в ґрунтовній, цікавій, пояснювальній роботі вчити правильно користуватися ними. Ведучи бесіди (інші форми роботи) з дошкільниками, слід враховувати їх вікові особливості та індивідуальні можливості сприймати, зважати на досвід вихованців. Наприклад, починаючи із середньої групи, дітей варто озна­йомити з вогнем. Оскільки їм властиві наочно-дійові та наочно-образні форми мислення, то кращим методом проведення таких занять може бути безпосереднє спостереження за працею кухаря на робочому місці.

У групах шостого року життя потрібно розширити знання правил пожежної безпеки, користування телевізором і приймачем. Дитина зустрічається з різними людьми. Часто за приємною зов­нішністю та ласкавими словами прихована пряма загроза здоров'ю, а інколи навіть життю. Завдання вихователя – дати поняття про рідних, близьких і чужих людей, навчити правил ввічливої, але безпечної по­ведінки під час контактів із ними. Слід навчити дітей правильно користуватися телефоном, вести розмови, особливо у разі виникнення небезпечної ситуації (пожежа, травма тощо). Вихователь мусить організовувати й спрямовувати пізнавальну діяльність дітей на предмети, явища, події, які не тільки сприяють розвитку уявлень про довкілля, але й дають початкові елементарні знання правил дорожнього руху, які в процесі занять, систематично закріплюються і розширюються педагогами та батьками. З цією метою добираються книги, ілюстрації, створюються проблемні ігрові ситуації для вироблення безпечної поведінки на вулиці.

У вихованців варто виробити стійку установку на неможливість ігор із сірниками, легкозаймистими речовинами, користування електрич­ними та газоопалювальними приладами, куштування на смак різних речовин, зокрема, мийних засобів та лікарських препаратів. Ознайомлюючи дошкільників з явищами природи та здійснюючи екологічне виховання, слід наголосити на тому, що є отруйні рослини, гриби, ягоди, зелені, недозрілі плоди можуть спричиняти захворювання; забороняється куштувати, гризти гілочку та кору дерев. Дуже часто комахи, морські тварини (медузи, морські дракончики тощо), і навіть домашні коти, собаки під час невмілих контактів із ними завдають серйозних травм. Тому одне з важливих завдань дорос­лих – навчити дітей безпечної поведінки з ними.

Вдалою формою реалізації питань безпеки життєдіяльності дітей є ігровий тренінг. Для дошкільняти включення у гру просте і природне, дитина не фає у життя, а живе у грі. А тому ті практичні знання, які вона здобуває під час тренінгу, не опосередковані, а є результатом реально здобутого життєвого досвіду. Через ігрову ситуацію тренінг допомагає кожній дитині побувати у ситуації, яка подібна критичній життєвій, та самостійно чи за допомогою групи знайти правильне рішення, відпра­цювати алгоритм поведінки в тій чи іншій надзвичайній ситуації.

Хід кожного заняття-тренінгу визначається реакцією дітей, їх рів­нем обізнаності. Постійним є лише коло питань, які пропонуються для розв'язання. Це можуть бути такі питання:

  • як виконувати основні правила дорожнього руху для пішохода;
  • як вести себе, якщо заблукаєш на вулиці, в магазині, на вокзалі;
  • як можна звернутися за допомогою до міліціонера, до перехожих;
  • як позбавитися спілкування настирливих перехожих;
  • як вести себе, якщо порізав палець тощо.

Ігровий тренінг, спрямовуючи дітей на пошук виходу із кризової ситуації, сприятиме розвиткові їх пошукової активності.

Формування у дітей життєвої компетентності під час навчально-виховної роботи відбувається через використання всіх видів дитячої діяльності у поєднанні їх виховних можливостей.

Одним з найбільш зрозумілих та близьких дітям видів діяльності є ігри-драматизації, театралізована діяльність. Саме через сприйняття казкових, театральних героїв діти вчаться аналізувати їх поведінку, оцінювати вчин­ки. Побачене і почуте, пережите разом з героями діти переносять у свою практичну діяльність, наслідуючи їх, чи навпаки, критично оцінюючи. Враховуючи психологічні особливості дітей, видове дійство най­більше пробуджує у дітей почуття співпереживання, обурення, бажання допомогти, захистити, не допустити страшного, не повторити помилок самому.

Для удосконалення роботи педагогічних колективів дошкільних закладів з проблеми безпеки життя та здоров'я можна рекомендувати проведення щорічного Тижня безпеки дитини.    Запропонований захід має на меті:   

  • поліпшення якості навчально-виховної роботи з дітьми щодо пи­тань особистої безпеки та захисту життя;
  • удосконалення теоретичних знань та практичних навичок ви­хователів щодо формування у дошкільників ціннісного ставлення до власного здоров'я та життя;
  • пропаганду здорового способу життя серед дітей та батьків;
  • інтеграцію суспільного та родинного виховання з проблем безпеки життєдіяльності дитини.

Тиждень безпеки дитини не має суворого регламентованого харак­теру, а залежить від місцевих умов, традицій, природо-техногенних особливостей, території, прожитого досвіду, творчих здібностей ви­хователя та підготовленості дітей. Орієнтовний зміст заходу:

  • свята, розваги, вікторини, змагання, комбіновані естафети для ді­тей, які планують та проводять фахівці та вихователі;
  • перегляд театралізованих вистав;
  • огляд-конкурс на кращий дитячий малюнок з безпеки життя та здоров'я
  • зустрічі працівників дошкільного закладу, батьків, а також дітей з працівниками штабів ЦО та з надзвичайних ситуацій, пожежниками, лікарями тощо;
  • заходи агітаційно-пропагандистського характеру серед батьків з питань надзвичайних ситуацій, охорони, захисту від їх наслідків; профілактики захворювань, зміцнення здоров'я;
  • навчально-методичні заходи з педагогічними працівниками та об­слуговуючим персоналом з основ безпеки життєдіяльності;     
  • виставки, огляди наочних посібників, ігрового та навчального обладнання, виготовлених власноруч.

Вихователі складають план Тижня безпеки для кожної вікової групи, який наповнюється конкретним змістом навчально-виховної роботи з дітьми (тематичні заняття; дидактичні, сюжетні, театралізовані, конструктивно-будівельні ігри з елементами безпеки життя; конкурси, естафети, змагання, екскурсії та прогулянки, читання творів художньої дитячої літератури відповідної тематики; моделювання правильної по­ведінки, аналіз небезпечних ситуацій). Особливу увагу під час плану­вання та проведення заходів варто приділяти раціональний організації рухової активності дошкільнят через ігри і заняття, що мають різні рівні фізичного та емоційного навантаження. Важливого значення набуває психологічна готовність дітей до сприйняття навчального матеріалу про небезпеку та до практичних відпрацювань дій в надзвичайних ситуаціях. Наприкінці Тижня безпеки дітей доцільно провести в групах бесіду, з'ясувати, що сподобалося та запам'яталося дітям. Це допоможе оцінити проведену вихователем роботу. Доцільно запропонований захід провести наприкінці навчального року (1-2 тиждень правил) з метою узагальнення всієї роботи щодо формування основ безпеки життя та діяльності за навчальний рік та своєрідної підготовки дітей до літнього відпочинку.

Отже, проведення роботи з питань ОБЖД у комплексі сформує у маленьких громадян уміння бачити небезпеку, свідомо підходити до питання особистості безпеки, правильно діяти в небезпечних ситуаціях, набути стереотипу поведінки в природі та суспільстві.

3. Орієнтовні види діяльності та форми організації навчально-виховного процесу та принципи організації освітньо-виховної роботи

Стрімкі темпи розвитку нашого суспільства висувають вимоги принципово нової стратегії виховання, нових підходів до розвитку дитини. Реалізацію цих вимог передбачає Базовий компонент дошкільної освіти в Україні, який спрямовує роботу педагогів на формування у дошкільників певної життєвої позиції, елементарної життєвої компетентності.

Поглиблюючи знання дітей про навколишнє, ми формуємо в них готовність до ситуацій, в яких вони можуть опинитися. Якщо життєва ситуація не містить в собі елементів несподіванки і зрозуміла малюкові, то дії дитини будуть свідомими і правильними.   Враховуючи всі завдання цієї проблеми, колектив дошкільного закладу планує освітньо-виховну роботу з безпеки життєдіяльності дошкільників  так, щоб  знання,  засвоєні  на  заняттях,  діти  використовували  і закріплювали  в повсякденному  житті.

Форми роботи з педагогами

Педагогічні ради:  "Безпечні умови  життєдіяльності дітей у дошкільному закладі", "Системний підхід до профілактики дитячого травматизму".

Інструктажі  з  техніки  безпеки:  "Дотримання техніки безпеки під час використання спеціального фізкультурного обладнання", "Дотримання правил безпечної поведінки під час проведення заходів за межами дитсадка".

Консультації:  "Забезпечення  вільного  доступу  до  обладнання  у  групах із дотриманням  техніки  безпеки", "Прояви  агресії у дітей: небезпека для інших чи право на самовираження?".

Семінари: "Ознайомлення дошкільнят з правилами безпечної поведінки у природі",  "Виховання  ціннісного  ставлення  дітей  до  власного  життя  і здоров'я засобами художнього слова".

Семінар-практикум  "Формування  навичок  безпеки  життєдіяльності  на заняттях з фізкультури".

Читання лекції "Морально-психологічна підготовка працівників до дій в екстремальних ситуаціях".

Майстер-клас "Правила надання першої медичної допомоги дітям".

Практичний  тренінг  "Евакуація  дітей  та  працівників  з  приміщень дошкільного закладу" (раз на рік).

Засідання  за  "круглим  столом":  "Облаштування  безпечного розвивального середовища на ігрових  майданчиках";  "Умови  безпечної  організації  пошуково-дослідницької діяльності дітей".

Робота  творчої  лабораторії  "Розроблення  та  виготовлення  наочного дидактичного матеріалу для дітей з питань техніки безпеки".

Інтерактивна  ділова  гра  "Щоб  людське  життя  оберігати  —  знання  й уміння треба мати".

Обмін  досвідом: взаємовідвідування вихователями різних форм роботи з дітьми.

Налагодження  взаємодії  з  представниками  служб  порятунку,  цивільної оборони:  спільні  наради,  творчі  зустрічі,  вечори  запитань  та  відповідей тощо.